Публікації
15 малоизвестных фактов о Тарасе Шевченко
О селе Моринцы, издании «Кобзаря» и ссылке поэта известно еще из школьной программы, но в жизни Шевченко было множество других интересных фактов, менее известных широкой общественности.
Специально ко дню рождения Кобзаря мы подготовили подборку из 15 таких фактов – интересных и малоизвестных сведений о Тарасе Григорьевиче.
Два года школы, двести лет славы
«Мені тринадцятий минало...»
Основным образованием Тараса были два года обучения в церковно-приходской школе. Будущая гордость украинской культуры – Шевченко, – был обязан многими своими знаниями баронессе Софии Григорьевне Энгельгардт. Обворожительная красотка учила юного казачка польскому и французскому языкам, а общее представление о мире Тарас получал от лакеев.
Бурный досуг
Тарас Шевченко с друзьями в Петербурге
Современники гения утверждали, что Тарас Григорьевич увлекался выпивкой еще со времен Петербурга. Больше всего он любил посещать трактир у биржи, в котором обычно пировали иностранные матросы между рейсами. Тихий в трезвости, выпив алкоголя, Тарас становился неуправляемым: ругался на всех, готов был вступить в любую драку. А напиваться в компании было обычным делом.
Один из знакомых поэта, который принимал активное участие в освобождении Тараса из крепостничества, рассказывал о периоде жизни в Казахстане: «Выхожу я часа в три ночи вдохнуть свежего воздуха. Вдруг слышу пение. И что же, вы думаете, вижу? Четверо несут на плечах двери, снятую с петлей, на которой лежат два человека, покрытые шинелью, а другие идут по сторонам и поют: «Святый Боже, Святый крепкий» – Точно прячут кого. «Что это вы, господа, делаете?» – Спрашиваю их. «Так вот гулянка у нас была, отвечают, – на которой двое наших Тарас и поручик, легли костьми. Так мы их и распространяем по домам».
Дорогая «душа»
Павел Васильевич Энгельгардт, помещик Тараса Шевченко
В различных исторических источниках указаны разные даты увольнения Шевченко из крепостничества: одни исследователи называют 1838 год, другие говорят, что свободным гражданином Тарас стал лишь за несколько лет до смерти. В своей автобиографии Тарас Григорьевич писал, что своей свободой он обязан Карлу Брюллову и Василию Жуковскому: великий русский художник написал портрет поэта. Картину решили продать на аукционе и потратить полученные средства на освобождение Шевченко.
Портрет был продан за фантастические по меркам того времени средства – две с половиной тысячи рублей. Самое интересное, что частично деньги были предоставлены императорской семьей, о чем есть запись в его дневнике: так, императрица Александра Федоровна потратила 400 рублей, наследник престола Александр II и великая княгиня Елена Павловна – по 300 рублей. Уже через неделю помещик полковник господин Энгельгардт отпустил на волю эту «крепостную душу».
Хипстер XIX века
Карл Брюллов, Автопортрет для Галереи Уффици, 1834
Мы привыкли к образу Шевченко, изображенного на портретах в виде уставшего усатого мужика в шапке и свите. Впрочем такая однобокая картина не совсем соответствует действительному образу Тараса. Шевченко был молодым прогрессивным демократом и не любил ни чрезмерной пышности, ни скромной сдержанности в одежде. Но в первые годы жизни в Петербурге, модный портретист зарабатывал приличные средства, которые с радостью тратил на модную одежду. В частности, в своем дневнике поэт писал об особом удовольствии, полученном от приобретения резинового плаща-макинтоша, который стоил 100 рублей. Для сравнения, находясь в составе археологической комиссии, Шевченко зарабатывал 150 рублей в год.
«Общество мочемордия»
Тарас Шевченко, «Виктор Закревский, их всепьянейшество», 1843
Повеса Шевченко дружил с Виктором Закревским, украинским основателем шутливого «общества мочемордия». Алкогольное общество проводило регулярные заседания, на которых избирался глава «его всепьянейшество». Во время путешествия в Украину в 1843 году в «обществе мочемордия» бывал и Шевченко.
Собутыльники употребляли благородные светские напитки: ром, настойки и наливки, ведя неосторожные разговоры «за жизнь» и мечтали о свободе и светлом будущем. Это был некий кружок пьяниц – молодых вольнодумцев и лиц, оппозиционно настроенных по отношению к российскому самодержавию, к которому принадлежали Виктор и Михаил Закревские, братья Яков и Сергей де Бальмен, историк М. Маркевич, офицер Цихонский и другие.
Молодежь, собираясь, провозглашала свободомыслящие тосты, разговаривала о «фальши благородно-барской жизни, которая выработалась веками, и особенно при конце ХVIII и начала XIX дошла до высшей степени...».
Лукерья Полусмакова: свадьба, которая не произошла
Тарас Шевченко. Ликера Полусмакова. Уголь. 1860
20-летняя служанка Лукерья Полусмакова вполне пленила сердце поэта, о чем известно из биографии писателя. На 46 году жизни Шевченко влюбился в девушку и собирался на ней жениться. Он готовил для невесты приданое, готовился к свадьбе, нанял городского учителя для грубоватой и простоватой Лукерьи. Но не судьба. Говорят, что Тарас застал любимую в объятиях того же учителя, что и стало причиной разрыва.
По второй версии, Лукерья сама не схотела ехать с Шевченко в Петербург, предпочитая остаться в привычных обстоятельствах жизни. Но наиболее исследователи склоняются к версии, что Кобзарь понял, что Лукерья жадная, грубая и неопрятная, а самое главное – согласилась на брак с Тарасом Григоровичем исключительно из корыстных соображений.
А был ли мальчик?
Михаил и Мария Максимович, 1859.
С известным украинским ученым Михаилом Максимовичем Шевченко объединяли весьма дружеские отношения. Во время гостин в Москве, Тарас познакомился с молодой женой ученого – Марией. Между ними завязались теплые дружеские отношения, они много переписывались, Мария обещала посодействовать в поисках невесты для Тараса. Но некоторые исследователи биографии Кобзаря уверены, что отношения Марии и Тараса были ну очень близкими, потому что через девять месяцев после посещения Тарасом семьи Максимовичей, у супругов родился сын. До этого детей у них не было. Впрочем, противники этой версии утверждают, что Тарас никогда бы не переступил черту, ведь Михаил был его близким и верным другом.
«Только не по московскому, а то и читать не буду ...»
Тарас Шевченко. Наброски на письме к брату Никите Шевченко. 1840
Трудно представить, но до конца жизни Тарас Шевченко писал удивительно безграмотно. Вот фрагменты из одного его письма, отправленного брату: «Брате Микито треба б'тобі погавкати та я не сирдитий. Не хай буде так Як робіця .... За цілуй старого діда Івана за мене, і поклонися всій рідні Нашій Яка є ... Скажи іваново Федерці не хай він' до мене напишу листа окрім. – Та тілько не по московському а то й читати не буду – Кланяйся йому. Залишайся здорова – Твій брат тарас' Шевченко».
«Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно...»
У Кобзаря есть две могилы: в Петербурге и Каневе. Ведь сначала его похоронили в северной столице, на Смоленском кладбище, где установлен памятный камень, и только через два месяца гроб с телом покойного перевезли на родину, в Канев, где перезахоронили, согласно завету.
Миниатюрный «Кобзарь»
Украинский мастер Николай Сядристый создал наименьшее в мире «издание» «Кобзаря», размером чуть больше половины квадратного миллиметра, – гораздо меньше от макового зернышка. Это почти в 19 раз меньше самой маленькой японской книги. Страницы настолько тонкие и миниатюрные, что листать их можно только кончиком заостренного волоска. Переплет сшит паутинкой, а обложка сделана из лепестка бессмертника.
Шевченко на приднестровских банкнотах
Несколько неожиданно почтили память Кобзаря на территории непризнанной Приднестровской Молдавской республики: в 1995 году в обращение были введены банкноты в 50 000 рублей, на лицевой стороне которых был портрет украинского гетмана Богдана Хмельницкого, а на обратной – памятник Шевченко перед университетом в Тирасполе.
А уже в 2002 году дизайн купюры обновили. Так, на банкноте в 50 рублей появился портрет Тараса Шевченко. Банкнота была зеленого цвета, поэтому в сознании молдаван «зелеными» долго оставались не американские доллары, а именно деньги с Шевченко.
В 2007 году был утвержден окончательный дизайн денег – серо-зеленый цвет с неизменным Кобзарем.
Шевченко на Меркурии
В 1973-1975 годах автоматическая станция «Маринер-10» впервые провела фотографирование Меркурия с близкого расстояния. Было обнаружено, что поверхность планеты покрывают кратеры различных размеров. По правилам Международного астрономического союза их называли в честь выдающихся художников, музыкантов, писателей и поэтов. Поэтому один из 300 кратеров Меркурия получил имя Кобзаря. Диаметр кратера Шевченко – 137 километров.
Произведения Шевченко на языке эсперанто
Произведения Тараса Шевченко переведены более чем на сто языков мира. Среди них – японский, корейский, арабский и даже международный язык эсперанто. Наибольшее количество переводов было осуществлено на русском, немецком, польском, английском языках.
180 населенных пунктов
Пик Шевченко на Кавказе
В 1964 году, когда отмечался 150-летний юбилей Великого Кобзаря, 196 населенных пунктов СССР носили имя Шевченко. Сейчас в Украине 164 населенных пункта названы в честь поэта. В Казахстане в его честь назван Форт-Шевченко, с 1964 по 1991 годы город Актау назывался Шевченко. Также одноименное название носят 3 села, 4 поселка и 8 хуторов в Адыгее, Башкортостане, Краснодарском крае и 8 областях Российской Федерации, и село в Рыбницком районе Приднестровья.
Кроме того, в честь Тараса Григорьевича Шевченко названы морской залив в Аральском море и вершина высотой 4200 м на северном склоне Большого Кавказа, на боковом хребте. Это имя дали ей украинские альпинисты, которые впервые покорили кавказскую вершину в 1939 году.
Рекордное количество памятников
Необычный памятник Шевченко Ивана Кавалеридзе
В мире насчитывается 1384 памятника Кобзарю. Такое количество является вторым для одного человека. Больше, считают исследователи, только памятников Иисусу Христу. Правда, существует версия, что Тараса Шевченко опережает Владимир Ленин. Но в последние годы, по крайней мере в Украине, количество таких памятников существенно уменьшилось.
На территории Украины насчитывается 1256 монументов, а еще полторы сотни – в других 35 странах мира – от Бразилии до Китая.
“Доля веде розумних. Дурнів вона волочить” Г. Сковорода.
Розглядаючи питання і причини повномасштабної агресії РФ проти України не треба плутати наявність планів і наявність політичного рішення по їх реалізації. Планування реагування на загрози — основа діяльності штабів ЗС в мирний період. Та планування заходів і їх реалізація це різні речі. Питання реалізації планів — це завжди питання політичного рішення відповідного політичного керівництва, яке приймається не тільки у відповідності з наявними військовими можливостями, а й у відповідності з політичними цілями таких дій.
В США існували (і існують) плани превентивного удару по СССР (і РФ) з метою ліквідації можливостей ядерного удару. Плани повномасштабної агресії РФ проти України існували давно. Єльцинський план [“Орион”(rus.)], розробку якого почали відразу після підписання двостороннього договору між РФ і Україною — лише початок цих планів
Перший план повномасштабної агресії проти України був готовий в серпні-вересні 2020 року. Він передбачав скоординовану атаку з донбаського напрямку, захоплення Маріуполя, вихід на адміністративні кордони ДонецькоїЛуганської областей і створення сухопутнього коридору взовж лінії Чорного моря до Криму. В цьому плані передбачалось задіяння 160 тисяч вс ЗС РФ. Термін реалізації — 30 днів. Для перевірки використовувалась система комп’ютерного моделювання і командно-штабні навчання системи “Спектр”.
Комп’ютерне моделювання і командно-штабні навчання дали негативний результат щодо можливості досягнення поставлених завдань.
Друга версія плану ГШ ЗС РФ розроблена через рік, передбачала постадійне задіяння 225 тисяч вс ЗС РФ (з можливим оголошенням загальної мобілізації), використання стратегічної авіації і наявних резервів високоточної ракетної зброї з нанесенням ракетних ударів по всій території України для враження об’єктів критичної інфраструктури.
Він передбачав скоординовану атаку з кримського та донбаського напрямку, захоплення Маріуполя, Одеси і створення сухопутнього коридору взовж лінії Чорного моря до Придністров’я. Термін реалізації — 45 днів.
Комп’ютерне моделювання і командно-штабні навчання дали позитивний результат, щодо можливості досягнення поставлених завдань. Втрати російських військ оцінювались в 25–30 тисяч вс.
В обох цих планах існує два важливих моменти. По-перше, в них не передбачалось захоплення Києва і по-друге, не передбачалось використання території Білорусі в якості плацдарму для наступу і атак.
І все ж основою для прийнятого вищим керівництвом РФ політичного рішення про початок бойових дій проти України став план, розроблений в листопаді 2021 року Головним аналітичним управлінням ФСБ РФ та УСН СБП ФСО (Управлением специального назначения Службы безопасности президента) РФ Федеральной службы охраны России, який передбачав активне використання території Білорусі в якості плацдарму для агресії і нанесення удару з захопленням Києва та нейтралізації вищого політично-військового керівництва України шляхом локальної спецоперації.
За реалізацію цього плану виступив також міністр оборони РФ Шойгу. Для реалізації цього плану повинні були використані, крім загальновійськових, також і спецпідрозділи ЗС РФ розміщені в Білорусі ще в 2020 р. в рамках оперативно-штабних навчать “Казино” (січень 2020. див. повідомлення ГЗМ 01.01.2020 г.)
Проти реалізації цього плану активно виступав ГШ ЗС РФ, який вказував на недостовірну оцінку в цьому плані можливостей українського ПВО і морально-психологічного стану ЗС України.
Чому ж політичне рішення про розгортання повномасштабної агресії проти України було прийняте Володимиром Путіним в 2022 році, а не в 2014, наприклад ?
Для того, щоб зрозуміти це потрібно розуміти психологію Путіна. Путін, правлячий Росією два десятки років, визначаючий всі її дії самостійно і на власний розсуд, оцінює будь-яку державу по рівню її керівництва.
Примітивний імперський принцип “Сильний володар — сильна держава”. В такій системі оцінок немає місця поняттям “суспільство”, “громадська точка зору”. Існує лише “народ” як адміністративна сукупність жителів країни, які зобов’язані підтримувати свого правителя.
В кінці 2019 року, за результатами всіх виборів в Україні, Путін побачив, що його маніакальне бажання знищити українську незалежність нарешті отримало шанс на реалізацію. До влади в Україні прийшов Володимир Зеленський, з точки зору Путіна - ніхто, дешевий комедіант з комедійного шоу, який в своїй передвиборчій кампанії вже (йому) обіцяв “за рік встановити мир на Донбасі”.
Путіну звичайно не потрібен був мир на Донбасі. І не потрібен Донбас. Путіну потрібна ВСЯ Україна.
Але Путін вичікував, спостерігав за розвитком ситуації в Україні і готувався більше двох років.
І що ж він бачив ?
Він бачив політичну неспроможність людини, яка не розуміла наслідків своєї поступливості та зробила декілька принизливих реверансів та вела недержавницьку політику, а саме (перелік статей)...
Замовчування кричущих фактів військових і гуманітарних злочинів на території Донбасу
Пуста, безвідповідальна дипломатія
Дилетантське нерозуміння ситуації і згода на створення “сірих зон”, які негайно займають війська РФ
Все це на фоні дикої корупції, яка буквально пронизала владні структури України
Зеленский, как центр государственной коррупции. Дороги Грабеж Госрезерва
Деградація Збройних сил України
Але головне для Путіна було інше — розуміння того, що
Зеленський не здатен приймати будь-які рішення вчасно і відповідно вчасно реагувати.
Для “бліцкригу”, який планував Путін, - ідеальні умови.
Та все ж Путін вирішив підстрахуватись.
Головною загадкою (не для всіх) російсько-української війни 2022-.... є таке питання -
“Яким чином підрозділи ЗС РФ так швидко потрапили на південь України з Криму, що створило критичну ситуацію напів оточення України, падіння Маріуполя і блокаду чорноморського узбережжя?
Чому "не для всіх"? ВДУМЛИВО ПРОЧИТАЙТЕ!
На протязі 2017 - початку 2019 років навколо чонгарського проходу з Криму було створено цілу мережу інженерно-технічних засобів, що фактично унеможливлювали несанкціонований вихід з Криму на територію України. Масштаби цього всього були вражаючі. Багатошарові мінні поля, фугаси особливої потужності і особлива система комунікації, робили неможливим їх подолання звичайними військово-інженерними засобами. Крім того, цей район був прикритий окремою системою ПВО і ракетно-артилерійськими підрозділами. Подолання всього цього комплексу оборонних споруд в прийнятний оперативний час було просто неможливо, а жодної морської десантної операції росіяни так і не змогли зважитись провести.
і питання було вирішене просто …
Буквально перше ж, що зробив обраний на хвилі інфантильного пацифізму “уставших от войны” глядачів “Кварталу”, президент Зеленський це ДЕМОНТАЖ Чонгарської зони оборони під виглядом “Будівництво внутрішньо-майданчикової дороги та благоустрій території (сервісна та режимна зони), реконструкція автодороги (режимна зона) по об’єкту “Будівництво тимчасових контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповану територію України / виїзду з неї для автомобільного сполучення «Каланчак», «Чонгар» на адміністративній межі Херсонської області з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та зон сервісного обслуговування перед ними”
Це все було зроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 890 від 28.10.2019 року!
До середини 2020 року ВСІ інженерні споруди Чонгарської зони оборони були демонтовані, мінні поля деактивовані, військові частини прикриття розформовані, або відведені.
Тому 24 лютого 2022 року російські війська спокійно проїхали через Чонгар у гостинно відкриті ворота терміналу, зробленому завдяки "великому будівництву".
Наслідки цього злочинного рішення та всіх подальших дій були просто катастрофічні — втрата Маріуполя, Херсону, морська блокада, здача в полон українських підрозділів.
Зрозумівши своїми квартальними мізками, що Путін його "взув", як колись Гітлер Сталіна, Зеленський з початку війни істерично вимагає від Заходу, артилерії, протикорабельних ракет, систем ППО і систем залпового вогню.
Постає просте питання, - що зробив цей президент для оборони за три роки з моменту свого обрання?
ПОРІВНЯЄМО з досягненнями ненависних ним та його виборцями "папєрєдніков"...
РСЗВ “Вільха”
“Вільха” - це система залпового вогню із самонаведенням та корекцією курсу. Дальність польоту до 170 км. Швидкість польоту 100–120 мс. 30 серпня 2019 відповідно до плану державних випробувань, було проведено пуски ракет “Вільха-М” та “Вільха-Р” стандартної заводської комплектації. Випробування пройшли успішно. Усі тактико-технічні параметри підтверджені.
Що повинен був зробити президент Зеленський?
Президент Зеленський, як Верховний Головнокомандувач ЗС України повинен був забезпечити фінансування і включити систему РСЗВ “Вільха” в військове замовлення під бюджетне виділення коштів.
РК-360МЦ «Нептун».
РК-360МЦ «Нептун». це протикорабельна крилата ракета
Державні випробування — серпень 2019 року. Випробування пройшли успішно. Усі тактико-технічні параметри підтверджені. Тоді ж було проведено стендові та повітряні випробування спеціалізованої кластерної системи повітряного запуску крилатих ракет “Нептун” — “Горіх-С”. Випробування підтвердили заявлені тактико-технічні параметри та готовність до переходу до другого етапу виробничих випробувань. Повітряні випробування проводились на зовнішній підвісці вертольота Мі-24ПУ1 у режимі руху на стандартній крейсерській швидкості.
Що повинен був зробити президент Зеленський?
Президент Зеленський, як Верховний Головнокомандувач ЗС України повинен був забезпечити фінансування і включити РК-360МЦ «Нептун» в військове замовлення під бюджетне виділення коштів.
2С22 «Богдана»
2С22 «Богдана» — українська колісна самохідна гаубиця, із стволом калібру 155 мм. Встановлена на шасі КрАЗ-63221. Гаубиця розробляється щонайменше з 2018 року. «Богдана» стала першою українською САУ, що розроблена під «натівський» калібр 155 мм Снаряди під неї бралося забезпечити ДАХК “Артем”
Що повинен був зробити президент Зеленський?
Президент Зеленський, як Верховний Головнокомандувач ЗС України повинен був забезпечити фінансування і включити 2С22 «Богдана» в військове замовлення під бюджетне виділення коштів.
ОТРК “Гром-2”.
Державні випробовування квітень 2019 року. Пуски проводилися з двох мобільних установок ОТРК) “Гром-2 . Повне бойове розгортання з маршу з введенням цілевказівки склало 15 і 17 хвилин відповідно. Обидві ракети несли імітаційний боєзаряд, що відповідає своїм тактико-технічним характеристикам. перевірки характеристик нового палива (пуск №1 СВ-02–18) та випробування системи наведення українського виробництва (пуск №2, СВ-02–27) Обидві ракети вразили умовні цілі на відстані 461 та 459 км відповідно на полігоні Яворів (Львівська обл.) .) Американською стороною на українські ракети було встановлено власну систему телеметрії, зняття результатів якої здійснювалося безпосередньо ними.
Американські фахівці були в обох ключових точках випробувань. На яворівському полігоні вони відповідали за встановлення системних перешкод для роботи систем наведення ракет. Результати випробувань оцінені американськими фахівцями як “відмінні”. Повністю підтверджено рівень підвищення енергоємності нового українського палива. Точність поразки виставленої мети ракетою обладнаною новою українською системою наведення становила менше метра (!).
Що повинен був зробити президент Зеленський?
Президент Зеленський, як Верховний Головнокомандувач ЗС України повинен був забезпечити фінансування і включити систему ОТРК “Гром-2” в військове замовлення під бюджетне виділення коштів
Якби зберігалися темпи реалізації ракетної програми України, які були з 2018 до середини 2019 років, на озброєнні ЗС України вже було б близько 15 дивізіонів (90–100 пускових установок) нової модернізації РЗСО “Вільха” та 5–6 дивізіонів (30–40 пускових установок) РК -360МЦ “Нептун”, біля двух сотень 2С22 «Богдана» і 4–5 ОТРК “Гром-2” з 20–25 ракетами.
Що зробив президент Зеленський?
Президент Зеленський, як Верховний Головнокомандувач ЗС України ВС на протязі трьох років НЕ ВИДІЛЯВ КОШТИ ДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ ВІЙСЬКОВОГО ЗАМОВЛЕННЯ, фактично роззброюючи армію напередодні війни. Що це, - свідомий акт державної зради чи бездіяльність вищої посадової особи, що призвела о тяжких наслідків? Це питання до суду!
І він буде. Обов’язково.
Бо люди мають право знати чия зрада, недбалість чи дурість була компенсована кров’ю десятків тисяч загиблих цивільних та героїзмом полеглих захисників цієї країни?
І знаємо ми ще дещо — Путін помилився …
Він не врахував одного єдиного фактору — в Україні, незважаючи на вибори-2019, все ж є НАРОД!
І цей народ кинувся захищати свою землю, поки що не зважаючи на президентів, голів, генералів і кольори партійних стягів.
І цей НАРОД переможе. Через багато страждань, розруху, загибель до мільйона (за деякими прогнозами) людей, але Переможе, захищаючи своє право обирати те, що він хоче, навіть таких президентів, бо це і є СВОБОДА.